Перше враження - помилка чи істина?

Всім нам добре відома приказка "зустрічають по одягу, проводжають по розуму", також існує фраза "перше враження завжди оманливе". Чи є істина у цих словах? Чи справді ми, такі дорослі, мудрі, досвідчені й тямущі, не в змозі правильно оцінити людину, яку бачимо вперше?

У більшості випадків (зауважу, не всі і не завжди, але в більшості), якщо оцінити наше первинне сприйняття незнайомої людини в сто відсотків, то на 50% ми складаємо собі правильну думку про незнайомця, а от що залишилися 50% будуть помилковими.

Чому?

Як виявилося, всі ми, незалежно від віку і життєвого досвіду, схильні до впливу трьох помилок першого сприйняття:

1. Помилка переваги.

2. Помилка ставлення до нас, коханим.

3. Помилка привабливості.

Ну а тепер докладніше і по порядку, що ж ми робимо не так, і чому не завжди можемо об'єктивно оцінити і сприйняти людини при першій зустрічі з ним?

Помилка переваги відбувається тоді, коли ми зустрічаємо людину, в чем-то нас перевершує (престижна машина, модний одяг, дорогі аксесуари, мова, багата незрозумілими термінами, гроші, влада і т.д.). Через що ми, як правило, його переоцінюємо, тобто ставимося до нього добре заздалегідь, ми психологічно видаємо такій людині аванс довіри.

Але трапляється і так, що не нас, а ми в чомусь перевершуємо незнайому людину, і тоді ми починаємо недооцінювати, ставити його на щабель нижче від нас, тобто авансуючи своєю неприязню, поблажливістю і недовірою.

У цих обох варіантах є один дуже суттєвий мінус. Справа в тому, що фіксується перевагу по якомусь одному ознакою (наприклад - престижна машина). А переоцінка або недооцінка людини йде по багатьом (ах, раз в нього така машина - значить, є гроші, якщо є гроші - значить, добре заробляє, якщо добре заробляє - значить, розумний і т. д.).

Насправді ця людина може бути просто шофером або взяти машину напрокат у знайомого, але наша думка, що грунтується на перше враження переваги, вже склалося. І ми будемо перебувати під його впливом досить довгий час.

Помилка відносини будується на комплексі значущості, який є невід'ємною частиною кожної людини. Всі ми хочемо, щоб нас поважали, визнавали наші чесноти, щоб розуміли, що ми унікальні і неповторні, ми хочемо бути об'єктом захоплення.

І в цьому немає нічого ганебного, честолюбство (не гіпертрофоване) є двигуном нашої самореалізації. Корені комплексу значущості йдуть з дитинства, коли нас хвалили за всю з'їдену кашу, за прибрані іграшки, за добре зроблені уроки. Кожен з нас відчуває потребу в заохоченні і добром, шанобливе ставлення до себе.

Саме тому, якщо незнайома людина ставиться до нас добре, без агресії, з розумінням, якщо він допомагає нам у чомусь, то ми, природно, починаємо переоцінювати його. І, як у помилку переваги, будемо авансувати йому довіру, не вникаючи в суть його особистості, не розбираючись в недоліках. Для нас така людина спочатку хороший. І всі наші подальші відносини з ним будуть будуватися саме на цих позиціях. Ми підсвідомо починаємо приписувати йому позитивні характеристики і відкидати можливі негативні.

З вищесказаного логічно випливає, що якщо людина ставиться до нас погано, упереджено, з упередженням або агресивно, то ми не станемо розбиратися в причинах такої поведінки, а просто складемо собі негативну думку. І подальші відносини будемо будувати виходячи саме з такої оцінки. Ми наполегливо не будемо помічати його позитивних сторін. У майбутньому цій людині буде досить складно подолати негативний бар'єр, створений першим враженням про нього при знайомстві.

До речі, не через ту чи помилки сприйняття і з'явилося золоте правило спілкування: "Роби з іншими так, як хочеш, щоб ставилися до тебе"?

Помилка привабливості спрацьовує у кожної людини на підсвідомому рівні. Що б не говорили, але у кожного з нас є свої, індивідуальні критерії людської зовнішності, яка нам імпонує або ж відштовхує. Звідси випливає, що якщо людина нам подобається зовнішньо, то ми схильні вважати його більш гарним, розумним і цікавим.

Якщо ж людина для нас непривабливий, то й інші його якості нами недооцінюються. Зауважу, йдеться лише про перше враження при знайомстві. Надалі, звичайно ж, пізнаючи внутрішній світ нової людини, ми поступово змінюємо свої оцінки і судження про нього.

Висновок: здійснюючи вищеописані помилки при складанні першого враження, ми фокусуємо свою увагу на якихось поодиноких ознаках, будь то перевагу (наша або над нами), будь те позитивне або негативне ставлення до нас, або ж спрацює помилка привабливості, але спрацюють саме вони. Всі інші риси нової людини ми будемо добудовувати виходячи з першої оцінки, позитивної або негативної.

А тепер, знаючи про те, як ми сприймаємо сторонніх людей, проаналізувавши свої колишні прорахунки, при новій зустрічі спробуйте вгадати, яку помилку ви можете зробити?

Автор: